На карті Черкащини ще у середині XX століття можна було знайти десятки сіл, які сьогодні повністю стерті з географії. Частину з них знищили природні катастрофи або масштабні інфраструктурні проєкти, інші — втратили статус через об’єднання чи занепад. Архівні документи, зокрема світлини етнографа Аркадія Зарембського, дозволяють зазирнути в минуле й побачити, що становило серце цих поселень.
До основних причин зникнення сіл Черкаської області відносять:
- Створення водосховищ та штучних ставків, які затопили населені пункти;
- Насильницьке переселення мешканців у період радянських колективізацій;
- Втрату стратегічного або адміністративного значення;
- Природне знелюднення через економічний занепад.
Село Бужин: поховане водою
Одним із яскравих прикладів є село Бужин, яке зникло у 1959 році внаслідок спорудження Кременчуцької ГЕС. Його мешканців переселили в інше село, а територія пішла під воду. Однак історія Бужина набагато глибша — ще у XVII столітті тут стояла фортеця, а археологи виявили старовинні поховання з коштовними прикрасами.
З архівів відомо такі факти:
- Фортеця на березі Дніпра охороняла переправу;
- 1820 року повінь розмила два цвинтарі, відкривши поховання з дорогоцінним вбранням;
- Будівлі в селі були схожі на ті, що збереглися в Суботові — хати з солом’яними дахами, обнесені тинами.
Мошни і Дудницьке: зникнення в документах
У проміжку між 1930 і 1950 роками село Мошни носило іншу назву — Дудницьке. Ця тимчасова зміна стала причиною часткової втрати його автентичної історичної самобутності. Це пов’язано з радянською традицією перейменування на честь діячів — у цьому випадку Якима Дудника. Архіви, однак, свідчать про глибоку історію села, що сягає XVI століття.
Чим були відомі Мошни:
- У 1592 році село отримало магдебурзьке право;
- Граф Воронцов став ініціатором зведення Спасо-Преображенської церкви у 1830–1840 роках, а згодом — костелу Різдва Пресвятої Діви Марії, який постає у 1857 році;
- Сьогодні костел перетворено на виробниче приміщення, а церква збереглась лише частково.
Світлини Зарембського зберегли вигляд костелу та церкви до перебудови — вказуючи на унікальну сакральну спадщину регіону.
Дахнівка: коли село стало мікрорайоном
Ще одна втрата — не фізична, а адміністративна. Дахнівка, яка до 1930-х була селом, сьогодні входить до складу міста Черкаси. Хоча географічно вона не зникла, але втратила статус окремої одиниці. У 1930 році Зарембський зафіксував мешканок села у традиційному вбранні — сорочках, керсетках, прикрашених дукачами та намистом.
Чим вирізнялася Дахнівка у фотоматеріалах:
- Традиційний жіночий одяг з регіональними особливостями;
- Індивідуальні оздоблення сережками-півмісяцями;
- Типові сільські хати зі стріхами, дерев’яними віконницями та тинованими дворами.
Суботів і Чигирин: втрата статусу, але не памʼяті
Хоча ці села не зникли повністю, вони втратили багато — і не лише будівель. Історія Суботова як резиденції Богдана Хмельницького добре задокументована, але навіть Іллінська церква та надмогильні хрести могли бути втрачені без фіксації Зарембським. У Чигирині Воздвиженську церкву у 1930-х перетворили на клуб, на її місці провадили збори й ставили сцену.
З архівів про Суботів і Чигирин:
- Суботів був містом, а не селом, у часи Гетьманщини;
- Іллінська церква — місце поховання Хмельницького;
- Чигирин був де-факто столицею козацької держави;
- На фотографіях видно Богданову гору, артілі біля церкви, сільське життя та сцени в колишніх храмах.
Давні поселення: історія задовго до перших церков
Зниклі села — це лише верхівка айсберга, адже на території Черкащини існували й давніші поселення, які зникли ще до формування сучасної карти. Археологи знаходять сліди протоміст, оборонних укріплень та потужних культурних центрів, що свідчить про тисячолітню присутність організованого життя в регіоні. Більшість таких поселень не збереглися навіть у назвах, однак залишили по собі оборонні вали, шари культурних відкладень і знахідки, що дозволяють реконструювати хід історії.
Найзначніші стародавні поселення Черкащини:
- Городище поблизу Легедзиного — частина одного з найбільших міст Трипільської культури, площа якого сягала 400 гектарів. У III тисячолітті до н. е. тут мешкали десятки тисяч людей, що робить його одним із найдавніших протоміст Європи.
- Скіфські укріплення біля Холодного Яру — залишки валів, ровів, кераміки та бронзових виробів, що свідчать про оборонну функцію поселень. Ці місця слугували стратегічними пунктами контролю за переправами й торговими шляхами.
- Черняхівські поселення в районі Канева — археологічні дослідження виявили кладовища, гончарні вироби, фрагменти жител, що належать до доби Черняхівської культури (II–V століття н. е.). Тут мешкали германомовні племена, які тісно взаємодіяли з римським світом.
Варто також згадати:
- поселення доби бронзи біля Умані;
- кургани з ознаками жертвоприношень на Золотоніщині;
- залишки слов’янських городищ поблизу Корсуня.
На жаль, більшість таких памʼяток не мають охоронного статусу або зазнали руйнування внаслідок господарської діяльності. Це ще більше підкреслює необхідність збереження локальної історії Черкащини, не лише у музеях, а й у пам’яті громади.
Висновок
Історії зниклих сіл Черкащини — це не лише про зруйновані хати або затоплені кладовища. Це про людські долі, культурну спадщину, мовчазні спогади, які ще можна розгледіти на старих світлинах. Їх важливо не просто зберігати, а й переосмислювати, щоб не втратити власної ідентичності разом із мапами.
